сьогодні в планах була зміна заліза на машині.
за кілька днів до цього я телефонувала молодшенькому і питала які саме залізячки потрібно.
не те щоб я в них не розбираюся, але це колишня машина меншого, по ідеї він повинен знати.
з трох залізячок не підійшла жодна.
дотого ж виявилося, що згадування про те, я питала в малого які саме потрібні, є приниженням його гідності в присутності чужой людини (в мене був Сарт), за що я й отримала на горіхи.
всі мої спроби поскаржитися на те, що він мене взагалі посилає на і ніхто нічого не бачить уперлися в залізо - бетону стіну "він же не при чужих людях..."
значить не при чужих можна.
от і скажіть меня, якщо він бачить всю цю ситуацію, як він може відноситися, як не для ганчірки для підлоги?
мені більше сподобалася думка про те, що я всіх настроюю проти нього і запевнення що з цього нічого не вийде....я всего навсого сказала про те, що мені погано...
ось вам і улюбленець сімї...
сил щоб не позбавити і їх і всіх інших від своєї присутності все менше і менше....
і де моя цеглина з -надцятого поверха?
все...я більше нічого не хочу...я зрозуміла хто тут зайвий